ЛЮБОВНЫЕ ОТНОШЕНИЯ, ЗНАКОМСТВА

Оля 10.11.08 00:49

ДОСТАТНЬО
В одному краї сталася велика посуха. Спершу пожовкла, а згодом і висохла трава. Зів'яли й поникли кущі та дерева. Не було жодної краплі дощу з неба, ані жодної росинки із землі.
Малі й великі звірі гинули від спраги.
Тільки найсильніші спромогалися на рішучий крок і залишали цю пустелю смерті.
А посуха і далі лютувала. Навіть старі й могутні дерева з глибоким корінням втратили листя. Повисихали джерела, русла струмків і річок.
Вижити вдалося лишень одній квіточці, і то тільки тому, що вона росла поблизу джерела, де ще лишалося трохи вологи. Джерело, спостерігаючи, що діється довкола, тяжко журилося: "Усе висохло і неминуче помре. А я не можу цьому зарадити. Який сенс мають ті краплини вологи, що я даю?"
Старе дерево, що росло неподалік, почуло бідкання джерела і, поки зробило останній подих, прошепотіло: "Ніхто не очікує від тебе, щоб ти зросило цілу пустелю. Твоє завдання — зберегти життя однієї квітки. Тільки це і більше нічого".

Кожен з нас відповідає за якусь квітку. Але коли ми починаємо нарікати, то одразу ж забуваємо про свої обов'язки і впадаємо в смуток.
Професор, закінчуючи лекцію, звернувся до студентів: "Чи є якісь питання?"
"Пане професоре, скажіть, будь ласка, в чому сенс життя?" — запитав один студент.
Його товариші вже прямували до виходу, але, почувши питання, з цікавості зупинилися. Професор уважно поглянув на студента, бажаючи зрозуміти, чи питання було поставлене серйозно, чи жартома. Тоді сказав: "Я відповім вам".
Він дістав з кишені штанів портмоне, а з нього — маленьке кругле дзеркальце розміром з велику монету. Хвилину помовчавши, заговорив: "Коли почалася війна, я був іще дитиною. Одного разу я знайшов на вулиці розбите дзеркало і взяв собі найбільший осколок. Оце, власне, він і є. Я почав ним бавитися і дуже тішився, що можу за його допомогою посилати сонячні зайчики в такі закапелки, куди ніколи не проникало світло: в глибокі темні діри, щілини і закамарки. Я зберіг це маленьке дзеркальце. А ставши дорослим, зрозумів, що воно для мене ще важливіше, ніж раніше. Завдяки йому я збагнув, що моє життя теж може передавати світло.
Я також — частина дзеркала, цілість якого залишається для мене незнаною. І сам по собі, і своїми ділами я можу передавати світло — світло правди, співчуття, розуму, добра, чуйності. Це світло повинно досягати найтемніших куточків людського серця, щоб хоч трохи його змінити. Можливо, це побачать інші й теж захочуть робити щось подібне.
Саме в цьому, на мою думку, полягає сенс життя". (с) Бруно Ферреро

p.s. ... дива трапляються завжди, просто інколи ми їх не помічаємо! ... живи ... радій ... насолоджуйся кожною хвилиною свого життя ... я щиро рада за Тебе ...

На життєвій дорозі ніщо не стається випадково − все є реалізацією Божого задуму (с) Антоні Пацьорек "Біблія для кожного і на кожен день"

Як Ти мені завжди кажеш: Удачі! Хай щастить! [B]ДОСТАТНЬО[/B] В одному краї сталася велика посуха. Спершу пожовкла, а згодом і висохла трава. Зів'яли й поникли кущі та дерева. Не було жодної краплі дощу з неба, ані жодної росинки із землі. Малі й великі звірі гинули від спраги. Тільки найсильніші спромогалися на рішучий крок і залишали цю пустелю смерті. А посуха і далі лютувала. Навіть старі й могутні дерева з глибоким корінням втратили листя. Повисихали джерела, русла струмків і річок. Вижити вдалося лишень одній квіточці, і то тільки тому, що вона росла поблизу джерела, де ще лишалося трохи вологи. Джерело, спостерігаючи, що діється довкола, тяжко журилося: "Усе висохло і неминуче помре. А я не можу цьому зарадити. Який сенс мають ті краплини вологи, що я даю?" Старе дерево, що росло неподалік, почуло бідкання джерела і, поки зробило останній подих, прошепотіло: "Ніхто не очікує від тебе, щоб ти зросило цілу пустелю. Твоє завдання — зберегти життя однієї квітки. Тільки це і більше нічого". [I]Кожен з нас відповідає за якусь квітку. Але коли ми починаємо нарікати, то одразу ж забуваємо про свої обов'язки і впадаємо в смуток. Професор, закінчуючи лекцію, звернувся до студентів: "Чи є якісь питання?" "Пане професоре, скажіть, будь ласка, в чому сенс життя?" — запитав один студент. Його товариші вже прямували до виходу, але, почувши питання, з цікавості зупинилися. Професор уважно поглянув на студента, бажаючи зрозуміти, чи питання було поставлене серйозно, чи жартома. Тоді сказав: "Я відповім вам". Він дістав з кишені штанів портмоне, а з нього — маленьке кругле дзеркальце розміром з велику монету. Хвилину помовчавши, заговорив: "Коли почалася війна, я був іще дитиною. Одного разу я знайшов на вулиці розбите дзеркало і взяв собі найбільший осколок. Оце, власне, він і є. Я почав ним бавитися і дуже тішився, що можу за його допомогою посилати сонячні зайчики в такі закапелки, куди ніколи не проникало світло: в глибокі темні діри, щілини і закамарки. Я зберіг це маленьке дзеркальце. А ставши дорослим, зрозумів, що воно для мене ще важливіше, ніж раніше. Завдяки йому я збагнув, що моє життя теж може передавати світло. Я також — частина дзеркала, цілість якого залишається для мене незнаною. І сам по собі, і своїми ділами я можу передавати світло — світло правди, співчуття, розуму, добра, чуйності. Це світло повинно досягати найтемніших куточків людського серця, щоб хоч трохи його змінити. Можливо, це побачать інші й теж захочуть робити щось подібне. Саме в цьому, на мою думку, полягає сенс життя".[/I] (с) Бруно Ферреро p.s. ... дива трапляються завжди, просто інколи ми їх не помічаємо! ... живи ... радій ... насолоджуйся кожною хвилиною свого життя ... я щиро рада за Тебе ... [B]На життєвій дорозі ніщо не стається випадково − все є реалізацією Божого задуму [/B](с) Антоні Пацьорек "Біблія для кожного і на кожен день" Як Ти мені завжди кажеш: Удачі! Хай щастить! :)